Пам'ятка з профілактики сибірської виразки
Пам'ятка з профілактики сибірської виразки
Сибірка – гостре небезпечне інфекційне захворювання всіх видів
сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей, яке
спричиняється мікробами Аnthracis. Хвороба перебігає у надгострій, гострій і
підгострій формах, а у свиней переважно в локальній ангінозній формі. У
хутрових звірів сибірка виникає як кормова інфекція.
Основним джерелом сибірки є хвора тварина, яка виділяє збудника в зовнішнє середовище з сечею,
фекаліями, молоком, кров'янистими виділеннями ще до того, як з'являються характерні клінічні ознаки. Збудник
сибірки належить до числа аеробних спороутворювальних мікроорганізмів й існує у вигляді двох основних форм:
вегетативній і споровій.
Вегетативна форма в організмі інфікованої тварини може утворювати
"капсулу". Потрапивши в навколишнє середовище, за сприятливих умов
(температура не нижче 12 °С) збудник утворює спору. У споровій формі він
може перебувати в грунті необмежений час, 70 і більше років, залишаючись
життєдіяльним і зберігаючи патогенність. Грунт, заражений бацилами
сибірки, тривалий час залишається джерелом і фактором передачі інфекції сприйнятливим тваринам.
Підстави підозрювати сибірку:
∙Раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше неблагополучній території або після ґрунтових робіт,
сильних злив і паводків.
∙Гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер (пропасниця), наявність
карбункулів, а у свиней - ознаки ангіни.
∙Швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання, кров'янисті витікання з природних отворів.
Шляхи передачі інфекції:
∙Аліментарний шляхом приготування та вживання їжі з м'яса, отриманого від хворих тварин.
∙Аерогенний (повітряно-пиловий) шляхом інгаляції спор.
∙Трансмісивний через укуси комах (гедзі, мухи, комарі).
Профілактика сибірки:
∙У разі появи ознак захворювання тварин на сибірку потрібно негайно
звернутися до лікаря ветеринарної медицини чи до територіального органу
Держпродспоживслужби.
∙Категорично забороняється вживати м'ясо і молоко тварин, уражених хворобою.
∙Працівників ферм, підприємств з переробки шерсті й шкіри, м'ясокомбінатів
імунізують сибірковою живою вакциною СТІ (одноразове нашкірне або
підшкірне введення і ревакцинація за 1 рік). За особами, які контактували з
хворими на сибірку тваринами, спостерігають протягом 2 тижнів. У випадку
можливого зараження проводять екстрену профілактику антибіотиками ( не
пізніше 5 діб після контакту з подозрілими об'єктами).
Враховуючи шляхи і основні чинники передачі збудника сибірської
виразки, населенню необхідно пам'ятати про небезпеку подвірного забою
тварин без ветеринарного огляду, придбання м'яса в місцях «стихійної
торгівлі» тощо, а також про необхідність термінового звернення за медичною
допомогою в разі прямого контакту з твариною з підтвердженим діагнозом
сибірки та при наявності перших ознак захворювання. Особлива увага
сільських жителів повинна бути приділена місцям випасання домашніх
тварин, де раніше були розміщені худобомогильники.
Наголошуємо, щоб врятувати життя Вам та Вашим тваринам в разі
будь-якої підозри в захворюванні на сибірку, необхідно звертатись до
державних установ ветеринарної медицини.
