Особливості звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності
Серед гарантій для працівників Кодексом законів про працю України
встановлено неможливість звільнення особи за будь-якої підстави у період її
тимчасової непрацездатності та під час перебування у відпустці.
На сьогоднішній день ці норми зазнали змін відповідно до Закону
України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від
15.03.2022 р. № 2136-IX.
Наразі при розгляді цього питання слід керуватися статтею 5 зазначеного
Закону, де встановлено, що «у період дії воєнного стану допускається
звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової
непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім
відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення,
яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової
непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність,
або першим робочим днем після закінчення відпустки».
При цьому особливу увагу варто звернути на те, що таке звільнення
відбувається за наявності законних підстав для звільнення працівника з
ініціативи роботодавця, а не з підстав самої тимчасової непрацездатності.
Отож, важливо враховувати принципи справедливості та захисту прав
працівників, оскільки звільнення у період тимчасової непрацездатності
порушує принципи соціальної відповідальності та гуманного ставлення до
працівника.
Недопустимість звільнення працівника в період тимчасової
непрацездатності (частина 3 статті 40 КЗпП України) стосуються як
передбачених статтями 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли
розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства
провадиться з ініціативи роботодавця, також визначена п.17 Постанови
Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9.
Відповідно до вимог Інструкції про порядок видачі документів, що
засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, листок непрацездатності
у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в
день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.
Особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані
непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності
може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.
Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця не може бути
визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано
«лікарняний» листок (довідку в установлених законом випадках) про його
тимчасову непрацездатність.
Тобто, неможливо звільнити працівника у період його тимчасової
непрацездатності за ініціативою роботодавця, навіть якщо листок
непрацездатності виданий після закінчення робочого дня.
Враховуючи норми Закону України «Про організацію трудових відносин
у період дії воєнного стану» та правові аспекти тимчасової непрацездатності,
потрібно визначити баланс між правами працівників і законними інтересами
роботодавців, що є ключовим для справедливих трудових відносин.
Наголошуємо, що датою звільнення працівника з ініціативи роботодавця
у цьому випадку є перший робочий день, наступний за днем закінчення
тимчасової непрацездатності, зазначеним у «лікарняному».
Головний державний інспектор
відділу з питань праці Управління
інспекційної діяльності в Одеській області
Південного міжрегіонального управління
Державної служби з питань праці України Тетяна АЛІ
