Туберкулінізація ВРХ – це запорука профілактики туберкульозу!
Дата: 29.04.2024 12:59
Кількість переглядів: 85
Туберкульоз являє собою хронічне захворювання багатьох видів тварин та
людини, що характеризується
утворенням у різних органах
специфічних вузликів – туберкулів, які з
часом піддаються казеозному
перетворенню та вапнуванню. Серед
свійських тварин велика рогата худоба є
однією із найчутливіших до зараження!
Тому власники тварин повинні усвідомлювати важливість всіх заходів
ефективного забезпечення благополуччя тваринництва щодо туберкульозу та
можливих негативних наслідків у разі їх невиконання. Згідно Закону України
«Про ветеринарну медицину», стаття 37, власники тварин зобов’язані
виконувати вимогу державної установи ветеринарної медицини щодо
здійснення протиепізоотичних заходів, доставляти у зазначене місце тварин,
надавати лікарям ветеринарної медицини можливість проведення
профілактичних заходів, повідомляти про закупівлю та продаж тварин,
ідентифікувати їх та повністю досліджувати своїх тварин на інфекційні
захворювання, такі як бруцельоз, лейкоз, туберкульоз.
Для запобігання виникнення цієї хвороби Держпродспоживслужбою
кожного року планується проведення алергічного дослідження на туберкульоз
ВРХ як приватного, так і громадського сектору, незалежно від форми
власності. Суть цієї алергічної реакції – виявлення реагуючих на туберкулін
тварин на ранній стадії, до прояву можливості хворої тварини виділяти
збудник туберкульозу в навколишнє середовище та заражати інших.
Для алергічної діагностики туберкульозу ВРХ застосовують
внутрішньошкірне введення туберкуліну за допомогою безголкового
ін'єктора. Туберкулін вводять в середній третині шиї (у цій ділянці не
дозволяється вводити тваринам інші біологічні препарати та речовини), перед
цим на місці ін’єкції вистригають шерсть та обробляють шкіру метиловим
спиртом.
Туберкулінізації підлягають тварини з 40-денного віку, а корів
досліджують на туберкульоз незалежно від періоду вагітності. Не
дозволяється досліджувати туберкулінами тварин протягом трьох тижнів
після вакцинації проти інфекційних захворювань, ангельмінтних обробок,
виснажених та хворих тварин. Також, забороняється вводити туберкулін у
шкіру, яка має травматичні пошкодження, ущільнення або абсцеси, враження
грибами, кліщами або гельмінтами.
Облік і оцінку реакції на
внутрішньошкірне введення туберкуліну
проводять через 72 години після
введення препарату. Реакція в місці
введення туберкуліну у тварин
проявляється у вигляді розлитого
набрякання тістуватої або м’якої
консистенції, яка не має чітких меж із
навколишньою тканиною. Утворення
набряку супроводжується підвищенням місцевої температури, гіперемією й
болючістю запаленої ділянки шкіри.У деяких тварин реакція проявляється у
вигляді твердого, безболісного, різко обмеженого набрякання. При обліку
внутрішньошкірної реакції, у кожної досліджуваної тварини пальпують місце
введення туберкуліну та вимірюють товщину складки шкіри в міліметрах,
визначають величину її потовщення в порівнянні з товщиною складки
незміненої шкіри близько місця введення туберкуліну.
Реакція вважається негативною, якщо немає жодних клінічних проявів
хвороби, а потовщення складки шкіри не більше 2 мм.Сумнівна реакція – не
спостерігається жодних клінічних проявів хвороби, потовщення складки
шкіри більше 2 мм, але менше 3 мм. Позитивна реакція – спостерігаються
клінічні прояви або збільшення товщини складки шкіри у місці ін’єкції на 3
мм і більше.
Отже, своєчасні дослідження на туберкульоз і його виявлення
убезпечує захворювання сільськогосподарських тварин та людей. Тому в
умовах ринкової економіки за купівлі тварин, молока й інших продуктів
тваринництва у приватних власників худоби слід звертати увагу на наявність
паспорта великої рогатої худоби та ветеринарних документів, що засвідчують
стан здоров’я тварини щодо туберкульозу й інших інфекційних хвороб
На завершення хочу наголосити - проблема профілактики
туберкульозу великої рогатої худоби може бути успішно вирішена лише
при умові співпраці служби державної ветеринарної медицини району і
власників поголів’я великої рогатої худоби.
