ДЕНИСЮК Денис Євгенович "Каддік"

Денисюк Денис Євгенович "Каддік"
Денис Євгенович Денисюк народився 4 липня 1987 року в селі Тузли Татарбунарського району Одеської області.

Ріс спокійною та врівноваженою дитиною. Своє дошкільне дитинство Денис провів у дитячому садку села Бессарабка, що на території сучасної Молдови.


У 1994 році розпочав навчання у першому класі загальноосвітньої школи села Тузли.
У 2004 році закінчив Тузлівську загальноосвітню школу.

Того ж року вступив до Білгород-Дністровського аграрного технікуму за спеціальністю «Будівництво та експертиза будівель».
У 2007 році завершив навчання у технікумі та продовжив здобувати освіту в Одеській державній академії будівництва та архітектури на факультеті Інституту промислового та цивільного будівництва.
У 2011 році Денис успішно закінчив академію.
Свою професійну діяльність пов’язав із будівельною галуззю.
Брав безпосередню участь у будівництві низки житлових комплексів Одеси, серед яких «Перлина квартал» компанії KADORR Group, ЖК «Альтаїр»,
об’єкти будівельної компанії «Будова», ЖК «Дербі», об’єкти девелоперської групи «Ханбер Трейд», ЖК «Маячний»,
проєкти компанії «Пространство», житловий комплекс «Посейдон» та об’єкти будівельної компанії «Гефест».
У 2019 році Денис одружився з Пономаренко Анною Василівною.

8 серпня 2019 року в родині народилася донечка — Денисюк Софія Денисівна.
Для Дениса родина була надзвичайно важливою частиною життя.
Він був чоловіком і батьком, будував плани на майбутнє, працював, виховував маленьку доньку.


Та 24 лютого 2022 року життя українських родин змінила повномасштабна війна.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Денис не залишився осторонь.
Разом зі своїм рідним молодшим братом він добровільно пішов захищати Україну.
Для обох братів це було свідоме рішення — стати на захист рідної землі, своїх родин і майбутнього країни.
Денис вступив до лав Збройних Сил України та у складі 12-го окремого стрілецького батальйону з перших днів брав участь у бойових діях під час оборони й звільнення міста Вознесенськ Миколаївської області.
Згодом виконував завдання з мінування підходів до Південноукраїнської атомної електростанції, після чого брав участь в охороні стратегічно важливого об’єкта.
21 січня 2023 року відповідно до наказу Головнокомандувача підрозділ, у якому служив Денис, був передислокований до села Малинівка Покровського району Донецької області, а згодом — до району Кераміка. Там він брав участь у бойових діях у районах населених пунктів Новобахмутівка та Керамік.


5 лютого 2023 року Денис виконував бойове завдання в районі міста Авдіївка Донецької області.
6 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника в районі Авдіївки
Денис потрапив під ворожий мінометний обстріл.
За спогадами про обставини того бою, Денис намагався врятувати свого побратима.
Унаслідок обстрілу він отримав тяжкі поранення, несумісні з життям.
Денису було лише 35 років.
Свій останній спочинок Захисник знайшов на рідній землі. Дениса Євгеновича Денисюка поховали на місцевому кладовищі села Тузли Тузлівської громади Білгород-Дністровського району Одеської області.




Удома на нього назавжди залишилися чекати дружина Анна та маленька донечка Софія.
«Батьківське серце»
11 квітня 2023 року доньці загиблого Героя — Денисюк Софії Денисівні — було вручено пам’ятну відзнаку «Батьківське серце».
Ця відзнака стала символічним оберегом для дитини та знаком пошани і вдячності за мужність її батька, який віддав своє життя, захищаючи Україну.
Посилання на публікацію:
https://www.facebook.com/share/p/1EFgceviQD/

Орден «За мужність» III ступеня
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Дениса Євгеновича Денисюка посмертно відзначено державною нагородою.
Відповідно до Указу Президента України №217/2023 Дениса Денисюка посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
24 серпня 2023 року державну нагороду було вручено родині полеглого Захисника.
Відео вручення нагороди:
https://www.facebook.com/100069320555187/videos/848309216350474
Додаткове відео:
https://www.facebook.com/share/v/19R6g2m1yZ/
Цей орден не може повернути Дениса його рідним.
Але він назавжди залишиться свідченням того, якою ціною Захисник відстоював свободу і незалежність своєї держави.

Меморіальна дошка у рідній школі
2 жовтня 2023 року у Тузлівському закладі загальної середньої освіти було відкрито меморіальну дошку на честь його випускника — Денисюка Дениса Євгеновича.
Так пам’ять про Дениса повернулася до школи, де колись минали його дитячі та юнацькі роки, де він навчався, дорослішав,
знаходив друзів і будував плани на майбутнє.
Посилання на публікацію:
https://www.facebook.com/share/p/1JtMxswXiV/

2 липня 2025 року у Тузлівській громаді відкрили Меморіал Пам’яті і Слави, присвячений полеглим Захисникам громади.
Серед тих, чиї імена навічно закарбовані на Меморіалі, — Денис Євгенович Денисюк.
Відео з відкриття Меморіалу:
https://www.youtube.com/watch?v=D6-_SvZA8Cs
Публікація про відкриття:
https://www.facebook.com/share/p/19iZnC83AX/
Денис був людиною мирної професії.
Він здобув освіту, працював у будівельній галузі, долучався до створення житлових комплексів, одружився, став батьком.
Він мав своє життя, свою родину, професію, плани та майбутнє.
Але коли Україна опинилася перед смертельною загрозою, Денис одним із перших добровільно став на її захист.
Від Вознесенська і Південноукраїнської атомної електростанції до Донеччини, Новобахмутівки, Кераміка та Авдіївки проліг його військовий шлях.
6 лютого 2023 року цей шлях обірвався.
Для дружини він назавжди залишиться коханим чоловіком.
Для Софії — татом, пам’ять про якого вона нестиме через усе життя.
Для рідних — близькою людиною, яку неможливо замінити.
Для побратимів — воїном із позивним «Каддік», який виконував свій обов’язок і залишався поруч зі своїми.
Для Тузлівської громади — одним із її Захисників, який віддав за Україну найдорожче — власне життя.
Добрий і світлий спомин про Дениса Євгеновича Денисюка назавжди залишиться у пам’яті його родини, друзів, колег,
односельців, побратимів та всіх, хто його знав.
Йому назавжди 35.
Світла пам’ять Денису Денисюку!
Вічна шана Захиснику України!
Герої не вмирають — вони залишаються у нашій пам’яті!
