У кінці 1980-х у СРСР посилилася економічна та політична криза. Це призвело до «параду суверенітетів» у 1990 році. Декларації про незалежність і суверенітет проголошують балтійські, азіатські та закавказькі республіки, а також Молдова і Росія (на той момент РРФСР).
Цього ж року почалася нова ера української державної незалежності — 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР абсолютною більшістю голосів (за — 355 депутатів, проти — 4) прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Документ складався з 10 розділів, у яких детально прописувалися основи державного, політичного, економічного ладу, підкреслювалася самостійність і суверенітет.
Цього ж дня Верховна Рада постановила «вважати день 16 липня Днем проголошення Незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України».
Основні положення Декларації про суверенітет, ухваленої 16 липня 1990 року:
- недоторканність території в наявних кордонах УРСР;
- республіканська форма державності, єдине джерело влади — народ, а від його імені може виступати тільки Верховна Рада;
- верховенство на своїй території власних законів і Конституції (Декларація повинна була стати основою для нової Конституції); власне громадянство;
- право на володіння, користування і розпорядження національними та природними багатствами на своїй території; власна банківська, цінова, фінансова, митна та податкова системи, держбюджет і, за необхідності, своя грошова одиниця;
- власні Збройні сили, внутрішні війська, органи держбезпеки; зобов’язання не поширювати, не виготовляти й не нарощувати ядерну зброю;
- самостійні міжнародні відносини з іншими державами;
- відносини з іншими радянськими республіками на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи.
До першої річниці Декларації про суверенітет, 16 липня 1991-го, у Києві відбулись масові заходи, присвячені Дню Незалежності України. Партійне керівництво урочисто покладало квіти до памʼятників Леніну, за відсутності інших ритуалів. А потім провело збори у палаці «Україна», де тодішній голова Верховної Ради Леонід Кравчук говорив: «Сьогодні ми зібралися вперше в своїй історії для відзначення свята Незалежності. Йшли ми до цього дня важко, йшли за покликом серця, за голосом громадського сумління і національного обов’язку, з великою і святою вірою у свій народ, у його право на свободу і незалежність. І цей день настав»
Хрещатиком пройшов багатотисячний марш — із синьо-жовтими прапорами і в національному одязі. А ввечері на площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності) влаштували концерт українських гуртів та виконавців. Його кульмінацією став виступ львівського рок-гурту «Брати Гадюкіни» та святковий салют.
24 серпня, на надзвичайному засіданні Верховна Рада УРСР фактично вдруге проголосила незалежність України. Дату Дня Незалежності перенесли з 16 липня на 24 серпня постановою Верховної Ради 20 лютого 1992 року.
