ГРИГОРОВИЧ Володимир Миколайович
Григорович Володимир Миколайович
Народився 30 квітня 1973 року в селі Новомиколаївка Кілійського району Одеської області.
У 1990 році закінчив Новомиколаївську загальноосвітню школу, після чого вступив до Овідіопольського СПТУ, де здобув спеціальність механізатора сільського господарства.
Після закінчення технічного училища працював механізатором у місцевому радгоспі.
У 2000 році Володимир одружився.
У шлюбі народилося двоє доньок — Ярослава (1998 р.н.) та Аміна (2006 р.н.).
У 2007 році родина переїхала до міста Одеса, де Володимир працював бригадиром на фірмі з виготовлення тротуарної плитки.
З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну, Володимир прийняв важке, але гідне рішення — відправити свою родину за кордон у безпечне місце. У 2023 році він добровільно став на захист Батьківщини.
22 листопада 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України на посаду командира відділення ремонтного взводу у військовій частині №3955.
У листопаді 2024 року Володимира перевели до військової частини №7408, де він служив старшим сержантом, кулеметником 1 стрілецької роти, 1 взводу, 3 відділення Дніпровської 128-ї окремої бригади територіальної оборони.
20 січня 2025 року, під час бойових дій, воїн зазнав важких поранень — отримав опіки та контузію. Після тривалого лікування в кількох шпиталях, 25 лютого його було виписано, і вже 28 лютого, виконуючи наказ, він повернувся на передову.
Будучи вірним Військовій присязі, мужньо виконував свій обов’язок. У бою за Україну, її свободу й незалежність, 1 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кам’янське, Василівського району Запорізької області, загинув смертю Героя.
За життя державних нагород не мав. Однак був Людиною честі, справжнім Патріотом, який жив совісно й помер гідно. Він був люблячим батьком, дядьком, братом та сином. Завжди поважав старших, ставився з добротою до оточуючих, уникав конфліктів і ніколи не залишав у біді близьких.
Григорович Володимир Миколайович назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, любив, шанував.
Світла пам’ять Герою. Герої не вмирають.
